консультації

Консультація для батьків та педагогів: Розвиток самостійності у дітей дошкільного віку

Дошкільне дитинство є часом активного формування рис характеру, особливостей поведінки. Дослідження психологів доводять, що в цей період відкриваються сприятливі можливості для формування основ самостійності.

Процеси розвитку емоційно-вольової сфери в цей період мають риси подібності у більшості дітей, які можна позначити як дитяча безпосередність. Самостійність і незалежність дітей починає виявляється насамперед в іграх і творчості. Типовим для цього віку є поява впертості як найбільш примітивної форми вольової саморегуляції.

Дорослі вчили дитину грати - показували, що можна робити з м'ячиком, лялькою, машинкою, конструктором. Потім діти самі вибирають не тільки вид гри, але і включають в них дорослих на певних умовах.

Самостійність дошкільнят виражається у тому, що діти вже мають свою думку, яка проявляється непокорою, капризами або вимогливістю, привертаючи увагу до власної персони. Розвивається і довільність їх поведінки: дитяче «хочу» і «не хочу» добре відомі батькам. Від криків і плачу як єдиної форми вираження своїх негативних емоцій малюк переходить до більш широких і різноманітних: гніву, переляку, настороженості, агресії, замкнутості і т.д. Дитина-дошкільник освоїв соціально-прийнятні форми їх висловлювання - в стані образи він вже не буде кусатися, а обізве свого кривдника, піде поскаржиться, твердо знаючи, що тим самим уникне покарання. Переживання і вираз емоцій вимагають багато сил. Тому небажано перенасичувати день дитини-дошкільника подіями, нехай навіть і приємними.

Передумови самостійності закладаються приблизно на 2-3-му роках життя, коли дитина починає відносно вільно пересуватися на невеликих просторах і вже може в якійсь мірі самостійно задовольняти деякі зі своїх потреб. Крім того, вона починає домагатися задоволення своїх потреб усередині сім'ї та інших соціальних груп, наприклад всередині ігрової групи, тобто долучатися до соціальних відносин.

З перших днів перебування в дитячому садку вихователь ставить завдання навчання малюків елементарним навичкам самообслуговування.

Показниками самостійності дошкільника виступають: прагнення до вирішення завдань діяльності без допомоги з боку інших людей, вміння поставити мету діяльності, здійснити елементарне планування, реалізувати задумане і отримати результат, адекватний поставленої мети, а також здатність до прояву ініціативи і творчості у вирішенні виникаючих завдань. Тут їм потрібна допомога дорослих, їх розумне керівництво та організація. Необхідно тільки пам'ятати основний принцип - психіка дитини пластична, розвивати її можна різними засобами. Завдання нас, дорослих, полягає в тому, щоб помічати, вміло використовувати психологічні особливості дітей і не нав'язувати їм засоби і прийоми, якими володіє він сам. Постановка цілей відіграє важливу роль в умінні дитини дошкільного віку задовольняти свої потреби, організовувати діяльність, регулювати свою поведінку.

Вік від 5 років є важливим, сенситивним періодом для розвитку здатності до самостійного цілепокладання. У своїй роботі деякі вихователі віддають перевагу формуванню у дітей конкретних, готових знань, самі задають мета діяльності, вибирають засоби і шляхи її досягнення. Це часто призводить до невміння дітей самостійно поставити мету, спланувати діяльність, керувати своєю поведінкою. У дітей 6-7 років ініціатива і самостійність проявляються значно тонше і різноманітніше. Їх самостійність виявляється в задумі і в розгортанні сюжетів складних колективних ігор, в умінні самостійно виконати важке і відповідальне справа, доручена групі. Зросла самостійність дітей відбилося у їхнє умінні оцінювати роботу і поведінку інших дітей.

У даний віковий період у дитини формується вміння свідомо підкоряти свої дії певним мотиву, це призводить до здатності до постановки і реалізації мети, так як вибір діяльності або відмова від неї повинен бути дитиною мотивований. Важлива роль у цьому процесі відводиться педагогу. Спілкуючись з дитиною, він прагне звернути його увагу не тільки на привабливу сторону діяльності, а й пояснити її значимість для нього самого та інших. Вихователю важливо створити умови, які сприятимуть формуванню у дітей прагнення долати труднощі, не відмовляючись від наміченої мети. Проведення такої роботи допоможе дитині при подальшому навчанні в школі.

При помилковому впливі дорослих у дітей виникають дві форми несамостійності: інфантилізм і синдром безпорадності. Інфантилізм проявляється як реакція дитини на придушення дорослим його ініціативи, надлишок оцінки і втручання. Тоді у малюка перестають виникати ініціативні наміри. Синдром безпорадності викликається повною відсутністю або мінімальною увагою до справ і дій малюка. Дитина створює видимість самостійності, коли тривалий час щось робить, але її дії залишаються дуже мізерними і одноманітними (наприклад, подовгу пересипає пісок з одного відерця в інше). Дитині потрібно дати можливість обов'язково реалізувати свій намір, навіть якщо він трохи пізніше ляже спати або запізниться на прогулянку. Повага до його справи активізує орієнтацію дитини на самостійні довільні предметні дії. Не завжди дорослому слід брати ініціативу у свої руки, щоб уникнути формування пасивності у дитини. Підтримка проявів самостійності - ось чого чекає дитина від дорослого. Критеріями справжньої самостійності виступають ініціатива і елементарне планування, тривала захопленість однією справою і прагнення одержати не будь який, а задуманий результат. Тому дорослий повинен допомогти дитині активізувати інтерес до предметів, коригувати задум, допомогти його здійснити, висловлювати впевненість у собі.

Формування самостійності дошкільників виступає як складний процес:

• формуються усвідомлення необхідності виконувати побутові процеси, виходячи з особистої і суспільної значущості їх;
• відбуваються усвідомлення моральних норм, що визначають поведінку в побутовій діяльності;
• змінюються і ускладнюються культурно-гігієнічні навички, утворюючи системи поведінки в побуті;
• складаються перші побутові звички;
• дитина починає дотримуватися культурно-гігієнічні навички з власної ініціативи.

При вихованні самостійності дошкільник усвідомлює свої фізичні можливості, вміння, моральні якості, переживання і деякі психічні процеси; до кінця дошкільного віку складається правильна диференційована самооцінка, самокритичність; з'являється усвідомлення себе в часі, формується приватна свідомість.