ЦІКАВИНКИ

      

методична скарбничка

Прийоми розвитку творчого мислення дошкільників

Скачайте

Однією з найхарактерніших якостей дошкільників є здатність до творчості. Тож дорослим варто звертати особливу увагу на розвиток у них творчого мислення. Дослідження психологів свідчать, що розвитку продуктивного творчого мислення сприяє оволодіння такими спеціальними прийомами, як-от:

• виокремлення протилежних властивостей;
• асоціювання понять;
• постановка запитань;
• переформатування;
• генерування ідей;
• комбінування тощо.

Оволодіти цими прийомами і повправлятися у їх використанні дітям під час занять допомагають педагоги дошкільного закладу.

Виокремлення протилежних властивостей

Уміння знаходити суперечності — це основа парадоксального мислення, а воно є обов’язковою складовою творчості. Так, визначення протилежних властивостей предметів і явищ, їх зіставлення та об’єднання дає змогу дітям відкривати нові, інколи несподівані, ознаки цих предметів і явищ. Розвинути таке вміння можна за допомогою ігор.

Протилежності. Педагог називає протилежні властивості чи ознаки, а діти мають назвати предмет, об’єкт, явище чи особу, для якої вони характерні. Наприклад:

• гострий — тупий (ніж);
• гаряча — холодна (праска);
• добрий — злий (собака);
• весела — сумна (людина);
• глибоке — мілке (море, озеро);
• слабкий — сильний (вітер).

Добре і погано. Педагог пропонує дітям по черзі за допомогою категорій «добре» і «погано» оцінити такі пори року, явища природи, дії та предмети:

• зима, літо, осінь, весна;
• дощ, сніг, сонце, вітер;
• їсти, спати, гуляти в лісі, плавати;
• пити ліки, робити зарядку, умиватися;
• ніж, тарілка, скло, лампочка.

Після того, як діти впораються із завданням, педагог пропонує їм виконати його ще раз, але тепер самостійно обрати об’єкти для оцінювання.

Асоціювання понять

Асоціювання — це встановлення зв’язків між різними поняттями, предметами чи явищами. Найскладніше встановити зв’язки між віддаленими, ніяк не пов’язаними між собою поняттями. Однак здебільшого саме під час пошуку таких «ниточок» діти дізнаються щось нове.

Піктограма. Педагог показує дітям певний схематичний малюнок, наприклад, коло з вертикальною рискою внизу. Діти відгадують, що це зображення може означати. Аби посилити цікавість дошкільників, педагог повідомляє, що від їхніх відповідей залежить доля того чи того казкового персонажа.

Постановка запитань

Під час вільного спілкування з дорослими діти можуть ставити величезну кількість різнотипних запитань. Утім, коли виникає потреба самостійно розв’язати якусь проблему, дошкільники стикаються з труднощами, адже не можуть сформулювати, що саме їх цікавить. Тож їхні запитання, здебільшого, стають однобічними, стереотипними. Аби розвинути вміння ставити запитання, доцільно проводити з дітьми спеціальні ігри.

Чомучка. Педагог показує дітям сюжетний малюнок проблемного змісту — із зображенням невідомої для них ситуації, події тощо. Відтак дошкільники по черзі запитують педагога про все, що їм незрозуміло, про що кортить дізнатися. Коли всі запитання вичерпані, педагог пропонує дітям скласти за малюнком невелике оповідання.

Що в кулаці? Педагог бере невеликий предмет і ховає його в кулаці. Діти, аби відгадати, що це за предмет, ставлять різноманітні запитання на кшталт «Якої форми предмет? Якого кольору? З чого він виготовлений? Для чого призначений?».

Переформатування

Аби оволодіти прийомом переформатування, діти попередньо мають навчитися визначати різні властивості предметів і явищ, а також розрізняти, які з них істотні, а які — ні.

Винахідник. Педагог обирає будь-який предмет (наприклад, ложку, стілець, коробку тощо) і пропонує дітям по черзі назвати якомога більше способів його використання.

Золоті руки. Педагог називає матеріал, а діти вигадують, що можна з нього виготовити.

Генерування ідей

Генерування ідей — це один з найважливіших прийомів, що вправляє в умінні застосовувати творчий підхід до розв’язання різноманітних проблем. Суть цього прийому полягає в тому, аби сформувати якнайбільше ідей. При цьому не обов’язково, щоб усі вони були такими, які легко реалізувати. Важливо, аби їх було багато — що більше ідей, то більша ймовірність, що серед них будуть хороші, а можливо, — навіть геніальні.

Варто спонукати дошкільників використовувати прийом генерування ідей під час розв’язання проблемних ситуацій, обговорень, різних ігор та вправ у командах тощо.

Комбінування

Комбінування — це уявне об’єднання кількох різних предметів у такий спосіб, аби отримати щось принципово нове. Комбінувати можна не лише предмети й явища, а і їх властивості, ознаки.

Аби вправляти дошкільників у вмінні комбінувати, доцільно організовувати логіко-математичні, творчі та конструкційні вправи; складання оповідань за участі відомих персонажів тощо.

Застосовувати описані прийоми розвитку творчого мислення дошкільників варто періодично під час різних форм організації освітнього процесу в дошкільному закладі. Також можна ознайомити з цими прийомами батьків вихованців, аби вони могли використовувати їх під час тих чи тих видів діяльності дітей удома.

ЗАНЯТТЯ

      

ЗАНЯТТЯ

            

марія монтесорі

Монтессорі: 10 ігор для розвитку інтелекту

На думку Марії Монтессорі (1870-1952) - освіта на почуттях являється дуже важливим етапом у розвитку малечі.

 

Метод Монтессорі виділяє центральну роль діяльності, яка стимулює фізичний розвиток і формування сенсорних психічних здібностей (особливо в період 3-6 років).

 

Ось 10 занять для дитини за методом Марії Монтессорі

 

1. Контакт з папером

Знадобиться: лист наждачного паперу, лист гладкого картону (розрізати на 6 однакових деталей), кошик.

Ось класична діяльність в стилі Монтессорі, щоб поліпшити тактильні відчуття, які підходять для самих маленьких дітей. Мета завдання полягає в тому, щоб розпізнати тактильну різницю між гладкими і шорсткими поверхнями, тому ви повинні почати з двох типів, один абсолютно гладкий, а другий дуже грубий.

Важливо зручно розташуватися, щоб дитина могла бачити перед собою кошик. Розкладіть наждачні та картонні прямокутники в ряд перед малюком, торкайтесь їх по черзі, називаючи  гладкими або грубими. Потім повторіть операцію з тією ж послідовністю, однак шукайте тільки гладкий папір серед розкладених фігур.

Дайте дитині два аркуші паперу і попросіть її доторкнутися до них пальцями, вказуючи де «гладкий» і «грубий». Потім змішайте всі частини в кошику і дозвольте дитині самостійно розділити на гладкі та грубі шматочки.

Також, можете пропонувати ігри, які стимулюють тактильне знання, використовуючи інші матеріали, наприклад, листя, каміння, і т.п.

 

2. Гра з тканинами

 

Що вам потрібно: 6-8 відрізів різних тканин (по 2 однакового типу тканини), кошик.

 

Після перших вправ з гладкими і грубими матеріалами ви можете перейти до тактильного досвіду з тканинами, які розширюють здатність дитини оцінювати, класифікувати і зіставляти різні якості (можна використовувати бавовну, мереживо, оксамит, вовну, шовк).

Ви повинні підготувати по два відрізу кожної тканини, і скласти їх в кошик. Запропонуйте дитині з закритими очима діставати з кошика клаптики, і розпізнавати два однакових відрізи тканини.

Ви можете спочатку ознайомити дитину з видами тканин, розмістивши їх в парах або від найгрубіших до самих гладких, а потім починайте вправу. Згідно з методом Монтессорі, добре починати з самого простого досвіду, поступово збільшуючи труднощі.

 

3. Вгадай об'єкт

 

Що необхідно: мішок, коробка, рушник, різні фігури і предмети, іграшки.

 

Щоб сприяти розвитку дотику (точніше, тактильної пам'яті), кумедна гра - запросити дитину вгадати ряд об'єктів, доторкнувшись до них. Для малюків корисно починати з 3 об'єктів і поступово збільшувати число.

Перш за все, ви повинні показати дитині предмети, які ви обрали, і помістити їх в коробку, вимовляючи їх назви, щоб дитина також могла вивчати нові слова.

Потім попросіть її закрити очі і покладіть в мішок один предмет, інші прикрийте рушником. У цей момент попросіть малюка здогадатися, що лежить в мішку, вільно торкаючись предмета руками і вивчаючи його.

Якщо вам здається, що дитині складно, допоможіть йому якоюсь підказкою, наприклад: «це кругла річ?»

Як тільки перший загадковий об'єкт буде вгадано, продовжуйте те ж саме для всіх інших, поки коробка не стане порожньою.

Щоб ускладнити гру, помістіть 2 і більше предметів в мішок і продовжуйте заняття.

 4. Вивчення форми, розміру і маси

 

Потрібно: 10 кубиків з дерева (або картону) різного розміру

Ось просте заняття, яке дозволяє дитині познайомитися з формою, розміром і масою. Коли дитина бере в руки великі кубики, вона розуміє, що вони найважчі.

Розташуйте кубики перед дитиною, створюючи із них сходи. Потім запропонуйте дитині зруйнувати вежу (чудова ідея!). Попросіть малюка відновити споруду відповідно до тієї, що була повалена.

Більш складним завданням, яке допоможе малюку отримати уявлення про розмір, стане побудова горизонтальної шкали, зліва направо, від найменшого кубика до найбільшого.

 

 5. Кулі, циліндри, куби, щоб вивчити геометричні фігури

 

Знадобляться: 2 м'ячі (тенісні м'ячі, глобуси), 2 куби (чайна коробка), 2 циліндри (рулони кухонного або туалетного паперу), кошик.

 

Деяких речей повсякденного користування достатньо, щоб супроводжувати дитину до відкриття твердих геометричних фігур. Звичайно, пропонуючи цю вправу, дитина вже повинна бути знайома з плоскими фігурами (кола, квадрати, трикутники).

Складіть предмети в коробку, поставте перед собою. Попросіть малюка знайти будівельний блок у формі куба і покласти його зліва. Потім попросіть взяти м'яч або циліндр, завжди розміщуючи фігури зліва направо.

В наступний момент дитині потрібно буде забрати предмети, що залишилися в коробці і зіставити їх з такими ж формами, які раніше були розташовані поруч з малюком.

 

6. Навчіть дитину розпізнавати кольори

 

Необхідно: 6 кольорових листів картону (2 червоних, 2 синіх, 2 жовтих), ножиці, коробка.

 

Вже з маленького віку всі діти зачаровані живими і яскравими кольорами. Щоб навчити дитину розпізнавати їх поетапно, пропонується діяльність, яка веде малюка до відкриття первинних, а потім другорядних кольорів.

Необхідно вирізати по два однакових прямокутники кожного кольору. Розкладіть картки в горизонтальний і вертикальний ряд. Скажіть дитині, що потрібно поєднати однакові кольори. Почніть брати карту з вертикального ряду і кладіть над потрібним кольором в горизонтальному ряду. Попросіть дитину продовжити, щоб скласти пари решті прямокутників.

Додав трохи фантазії, можна залучати дитину в щоденні прості ігри: показувати тільки червоні автомобілі на прогулянці, або жовті квіти.

Коли дитина добре виділяє ці три кольори, можна ввести вторинні - зелені, оранжеві, фіолетові, завжди використовуючи кольорові прямокутники. Більш складним варіантом гри буде використовувати набір карток різних відтінків одного кольору, пропонуючи дитині індивідуалізувати їх (наприклад, всі відтінки червоного і т.п.).

 

 7. Впізнай звуки

 

Що необхідно: 4-6 предметів, які видають різні, сильні і слабкі звуки, металеві кришки, скло, банка з кавою, коробка з макаронами, ложки з дерева, кошик для розміщення обраних об'єктів.

 

Перше завдання - показати дитині, що деякі предмети можуть трястися, створюючи звук, який може бути сильним або слабким. Пізніше можна перейти до інших дій, які допоможуть удосконалювати слух і розпізнавання звуків відповідно до їх інтенсивності.

Сядьте разом перед кошиком з предметами. Візьміть дві кришки, наприклад, і скажіть: «подивимося, гучний або слабкий буде звук, якщо ми вдаримо кришки одна об одну». Поясніть, що це «сильний» звук. Повторіть операцію з об'єктами, які видають ледь чутний шум. Потім попросіть дитину продовжити завдання, розділяючи на дві групи гучні і тихі предмети.

 

8. Ввести поняття гармонії звуків

 

Що потрібно: 5 пляшок або склянок зі скла, вода, чайна ложка, харчовий барвник.

 

Ця діяльність спрямована на те, щоб ввести концепцію гармонії звуків, використовуючи в ряд пляшки з водою, які створюють музичні сходи. Корисно пропонувати це заняття після того, як дитина засвоїла базові навички розпізнавати, а потім зіставляти звуки.

Щоб отримати так звані музичні сходи, просто заповніть скляні пляшки різним рівнем води. А для приємного ефекту, корисного для залучення дитини, додайте різні харчові барвники в кожну пляшку.

Розташуйте всі пляшки (або склянки) в ряд з одного боку столу, а потім поясніть дитині, що вам спочатку потрібно зрозуміти, що є найнижчим звуком. Чайною ложкою бийте по центру пляшок, поки не знайдете потрібний звук, і поставте його ліворуч. Повторіть процедуру в пошуках найвищого звуку: знайшовши його, поставте праворуч, залишивши місце для інших посередині. Потім попросіть дитину вдарити по решті пляшок, вибираючи найнижчий і найвищий звук, і завершити сходинки.

 

9. Відкрийте для себе аромати

 

Необхідно: 6 різних і сильних контрастних ароматів (наприклад, лавандове мило, розмариновий букет, лимон, кавові зерна, оцет, парфуми); мішки.

 

Складіть всі предмети в мішки, щоб дитина могла їх легко нюхати.

Виставте в ряд все пахучі предмети і запросіть малюка понюхати їх, щоб визначити, що йому подобається, що ні. Зрозуміло, бажано представити речі з контрастними ароматами, щоб надихнути інтерес ідентифікувати відмінності. Попросіть розділити приємні і неприємні запахи на дві групи. Таким чином, потихеньку, дитина навчиться розрізняти запахи, вивчаючи також і нові слова.

Однією з альтернатив, яка подобається кожній дитині, полягає в тому, щоб вгадувати різні запахи з закритими очима.

 

10. Розпізнавання смаків

Знадобиться: 3 продукти: солодкий, солоний, кислий (наприклад, яблуко, салямі або крекер, скибочка лимону).

 

Покладіть три обраних продукти на блюдце перед дитиною і запропонуйте їй закрити очі. Кожна дегустація дає можливість відчути три основні смаки: солодкий, солоний, кислий (гіркий додавайте пізніше). Допоможіть малюкові спробувати їжу, злегка лизнув її. У цей момент запитайте у дитини, яким було те, що вона покуштувала.

Мета полягає в тому, щоб знайти і розмістити в ряд спочатку солону, потім солодку та кислу їжу.

З часом можна збільшити кількість продуктів до 5-8, попросивши дитину розділити їх на підставі їх протилежності (солодке, солоне). Якщо ви використовуєте невідомі дитині продукти, це також спосіб спробувати нові смаки і вивчити нові слова.

консультації

Консультація для батьків та педагогів: Розвиток самостійності у дітей дошкільного віку

Дошкільне дитинство є часом активного формування рис характеру, особливостей поведінки. Дослідження психологів доводять, що в цей період відкриваються сприятливі можливості для формування основ самостійності.

Процеси розвитку емоційно-вольової сфери в цей період мають риси подібності у більшості дітей, які можна позначити як дитяча безпосередність. Самостійність і незалежність дітей починає виявляється насамперед в іграх і творчості. Типовим для цього віку є поява впертості як найбільш примітивної форми вольової саморегуляції.

Дорослі вчили дитину грати - показували, що можна робити з м'ячиком, лялькою, машинкою, конструктором. Потім діти самі вибирають не тільки вид гри, але і включають в них дорослих на певних умовах.

Самостійність дошкільнят виражається у тому, що діти вже мають свою думку, яка проявляється непокорою, капризами або вимогливістю, привертаючи увагу до власної персони. Розвивається і довільність їх поведінки: дитяче «хочу» і «не хочу» добре відомі батькам. Від криків і плачу як єдиної форми вираження своїх негативних емоцій малюк переходить до більш широких і різноманітних: гніву, переляку, настороженості, агресії, замкнутості і т.д. Дитина-дошкільник освоїв соціально-прийнятні форми їх висловлювання - в стані образи він вже не буде кусатися, а обізве свого кривдника, піде поскаржиться, твердо знаючи, що тим самим уникне покарання. Переживання і вираз емоцій вимагають багато сил. Тому небажано перенасичувати день дитини-дошкільника подіями, нехай навіть і приємними.

Передумови самостійності закладаються приблизно на 2-3-му роках життя, коли дитина починає відносно вільно пересуватися на невеликих просторах і вже може в якійсь мірі самостійно задовольняти деякі зі своїх потреб. Крім того, вона починає домагатися задоволення своїх потреб усередині сім'ї та інших соціальних груп, наприклад всередині ігрової групи, тобто долучатися до соціальних відносин.

З перших днів перебування в дитячому садку вихователь ставить завдання навчання малюків елементарним навичкам самообслуговування.

Показниками самостійності дошкільника виступають: прагнення до вирішення завдань діяльності без допомоги з боку інших людей, вміння поставити мету діяльності, здійснити елементарне планування, реалізувати задумане і отримати результат, адекватний поставленої мети, а також здатність до прояву ініціативи і творчості у вирішенні виникаючих завдань. Тут їм потрібна допомога дорослих, їх розумне керівництво та організація. Необхідно тільки пам'ятати основний принцип - психіка дитини пластична, розвивати її можна різними засобами. Завдання нас, дорослих, полягає в тому, щоб помічати, вміло використовувати психологічні особливості дітей і не нав'язувати їм засоби і прийоми, якими володіє він сам. Постановка цілей відіграє важливу роль в умінні дитини дошкільного віку задовольняти свої потреби, організовувати діяльність, регулювати свою поведінку.

Вік від 5 років є важливим, сенситивним періодом для розвитку здатності до самостійного цілепокладання. У своїй роботі деякі вихователі віддають перевагу формуванню у дітей конкретних, готових знань, самі задають мета діяльності, вибирають засоби і шляхи її досягнення. Це часто призводить до невміння дітей самостійно поставити мету, спланувати діяльність, керувати своєю поведінкою. У дітей 6-7 років ініціатива і самостійність проявляються значно тонше і різноманітніше. Їх самостійність виявляється в задумі і в розгортанні сюжетів складних колективних ігор, в умінні самостійно виконати важке і відповідальне справа, доручена групі. Зросла самостійність дітей відбилося у їхнє умінні оцінювати роботу і поведінку інших дітей.

У даний віковий період у дитини формується вміння свідомо підкоряти свої дії певним мотиву, це призводить до здатності до постановки і реалізації мети, так як вибір діяльності або відмова від неї повинен бути дитиною мотивований. Важлива роль у цьому процесі відводиться педагогу. Спілкуючись з дитиною, він прагне звернути його увагу не тільки на привабливу сторону діяльності, а й пояснити її значимість для нього самого та інших. Вихователю важливо створити умови, які сприятимуть формуванню у дітей прагнення долати труднощі, не відмовляючись від наміченої мети. Проведення такої роботи допоможе дитині при подальшому навчанні в школі.

При помилковому впливі дорослих у дітей виникають дві форми несамостійності: інфантилізм і синдром безпорадності. Інфантилізм проявляється як реакція дитини на придушення дорослим його ініціативи, надлишок оцінки і втручання. Тоді у малюка перестають виникати ініціативні наміри. Синдром безпорадності викликається повною відсутністю або мінімальною увагою до справ і дій малюка. Дитина створює видимість самостійності, коли тривалий час щось робить, але її дії залишаються дуже мізерними і одноманітними (наприклад, подовгу пересипає пісок з одного відерця в інше). Дитині потрібно дати можливість обов'язково реалізувати свій намір, навіть якщо він трохи пізніше ляже спати або запізниться на прогулянку. Повага до його справи активізує орієнтацію дитини на самостійні довільні предметні дії. Не завжди дорослому слід брати ініціативу у свої руки, щоб уникнути формування пасивності у дитини. Підтримка проявів самостійності - ось чого чекає дитина від дорослого. Критеріями справжньої самостійності виступають ініціатива і елементарне планування, тривала захопленість однією справою і прагнення одержати не будь який, а задуманий результат. Тому дорослий повинен допомогти дитині активізувати інтерес до предметів, коригувати задум, допомогти його здійснити, висловлювати впевненість у собі.

Формування самостійності дошкільників виступає як складний процес:

• формуються усвідомлення необхідності виконувати побутові процеси, виходячи з особистої і суспільної значущості їх;
• відбуваються усвідомлення моральних норм, що визначають поведінку в побутовій діяльності;
• змінюються і ускладнюються культурно-гігієнічні навички, утворюючи системи поведінки в побуті;
• складаються перші побутові звички;
• дитина починає дотримуватися культурно-гігієнічні навички з власної ініціативи.

При вихованні самостійності дошкільник усвідомлює свої фізичні можливості, вміння, моральні якості, переживання і деякі психічні процеси; до кінця дошкільного віку складається правильна диференційована самооцінка, самокритичність; з'являється усвідомлення себе в часі, формується приватна свідомість.

ВСЕ ПРО ЛІТО